Види сурогатного материнства: подібності, відмінності

Сурогатне материнство — одна з найпоширеніших допоміжних репродуктивних технологій, суть якої полягає в тому, що жінка на добровільній основі виношує та народжує немовля, яке після народження та проведення низки юридичних процедур передається на виховання іншим людям — біологічним батькам. Таку жінку називають сурогатною матір'ю. Юридично батьками цього малюка будуть генетичні батьки, а не жінка, яка виносила та народила дитину.

Сьогодні у світовій практиці прийняті та використовуються два типи сурогатного материнства — традиційне та гестаційне. Розберемося, чим вони характеризуються, розглянемо їх подібності та відмінності.

Традиційне сурогатне материнство

З давніх-давен люди стикалися з ситуаціями, коли дружина з тих чи інших причин не може зачати, виносити та народити спадкоємця. У таких випадках зверталися до послуг сторонніх жінок (найчастіше рабинь чи служниць). Вони виношували й народжували для бездітної пари спадкоємця, батьком якого був чоловік жінки, яка мала проблеми з фертильністю. Найперші описи сурогатного материнства зустрічаються у Старому Завіті (Буття, 16 та 30). До допомоги сурогатних матерів широко вдавалися у Стародавньому Єгипті. Це було зумовлено тим, що часто представники династій єгипетських фараонів одружувалися зі своїми сестрами, а щоб уникнути кровозмішання, виношували й народжували спадкоємців престолу рабині. Чоловіками в Стародавньому Римі було заведено віддавати «на службу» до бездітних родин своїх дружин. Відповідно до законів держави, немовля, народжене «найманою» матір'ю юридично належало біологічним батькам і передавалося їм.

У ті далекі часи зачаття малюка сурогатною матір'ю та біологічним батьком відбувалося природним шляхом. У сучасних умовах традиційне сурогатне материнство передбачає, що для зачаття використовуються гамети (статеві клітини) сурогатної матері та генетичного батька. Зачаття проводиться методом внутрішньоутробного обсіменіння (сперма вводиться за допомогою спеціального інструментарію в порожнину матки) або за методом екстракорпорального запліднення (ооцити сурогатної матері in vitro в лабораторних умовах запліднюються спермою біологічного батька, а потім ембріон імплантується в порожнину матки). При такому виді сурогатного материнства сурогатна мати фактично є донором яйцеклітини.

За законами більшості країн світу, в яких у принципі допускається сурогатне материнство, цей тип заборонено та прирівнюється до торгівлі людьми. Це пов'язано з тим, що, будучи донором яйцеклітини, сурогатна мати біологічно пов'язана з малюком і є його генетичною матір'ю.

Гестаційне сурогатне материнство

Цей тип характеризується тим, що проводиться запліднення ооциту генетичної матері сперматозоїдами біологічного батька з наступним перенесенням ембріона третьому учаснику процесу - сурогатній матері. Такий метод повністю виключає будь-який генетичний зв'язок сурогатної матері з майбутньою дитиною.

Таке зачаття проводиться за методом ЕКЗ. Для цього яйцеклітину біологічної матері in vitro (у пробірці) запліднюють батьковою спермою. Під наглядом фахівців протягом трьох-п'яти днів ембріон розвивається в умовах лабораторії. У цей час проводяться генетичні та хромосомні скринінги. Після закінчення певного терміну генетично здорових та якісних зародків імплантують у порожнину матки сурогатної матері. Як тільки ембріон міцно імплантується, настає вагітність, яка мало чим відрізняється від звичайної.