Сурогатне материнство: від Біблії до наших днів

Випадки, коли подружжю з різних причин не вдається пізнати батьківські почуття, не вдаючись до сторонньої допомоги, на жаль, не рідкість. За даними досліджень, близько 10% (а за деякими даними до 20%) сучасних пар страждають від порушення фертильності різного походження. На сьогодні існують і успішно використовуються технології, що дозволяють бездітному подружжю стати щасливими батьками. Однак із проблемою безплідності людство стикається, мабуть, усю свою історію. Які ж джерела нинішнього сурогатного материнства?

Найбільш давні «офіційні» згадки про народження дитини для сім'ї, де дружина не могла зачати та виносити спадкоємця, зустрічаються в Біблії. Першою сурогатною матір'ю стала рабиня-єгиптянка Агар, яка народила Ізмаїла від Авраама, замість його дружини Сари, яка страждала на безпліддя (Буття, 16). Ще однією сурогатною матір'ю, описаною у Старому Завіті, стала служниця Рахілі, другої дружини Якова, Валлі. (Буття, 30). Вона народила Якову двох синів. Стародавні євреї часто вдавалися до допомоги рабинь, які виношували та народжували дітей від чоловіків безплідних жінок. Однак першою на руки малюка приймала законна дружина батька дитини, демонструючи цим своє незаперечне право на новонародженого.

Чоловіки Стародавнього Риму віддавали «у найм» своїх дружин подружнім парам, де з якоїсь причини дружина не могла мати дитину. Немовля, народжене «найнятою» матір'ю, юридично було дитиною подружжя.

Фараони Стародавнього Єгипту нерідко одружилися зі своїми сестрами, а щоб уникнути кровозмішання, вдавалися до послуг своїх рабинь для народження законного спадкоємця престолу та продовження династії.

У Месопотамії у шумерському Кодексі законів царя Хаммурапи безплідну дружину зобов'язували надати чоловікові рабиню для народження сина.

Через нерозвиненість репродуктивних технологій, на той час запліднення сурогатної матері відбувалося природним способом.

Засновниками сучасного екстракорпорального запліднення заведено вважати двох британських учених - гінеколога Патріка Степту та біолога Роберта Едвардса. Довгих 10 років вони робили спроби перенесення людського ембріона, який з'явився шляхом штучного запліднення яйцеклітини. Дослідники провели понад 600 невдалих операцій і, нарешті, у листопаді 1977 року ембріон прижився, а 25 липня 1978 року в невеликому англійському місті Оулдем народилася перша дівчинка «з пробірки».

Перше у світі агентство з сурогатного материнства заснував 1976 року мічиганський юрист із сімейного права Ноел Кін. Спочатку програми агентства були традиційними - застосовувалась яйцеклітина сурогатної матері, запліднена спермою біологічного батька. Завдяки роботі компанії Кіна за 12 років на світ з'явилося 302 малюки. У квітні 1986 року в місті Енн Арбор (Мічіган) народилася дівчинка за програмою повного (гестаційного) сурогатного материнства. Дитину виносила сурогатна мати, а зачата дитина була з використанням яйцеклітини біологічної матері та сперми батька.