Генетична загадка

Апеляційний суд Лондона поставив крапку у справі, що тривала 5 років, і дав дозвіл на проведення дуже незвичайної програми сурогатного материнства. Незвичайно у ній все. Річ у тім, що сурогатною матір'ю дитини стане шістдесятирічна міс М., а яйцеклітина, яка буде запліднена та імплантована, належить дочці міс М., яка померла у 2011 році.

Дочка міс М. довгий час боролася з раком кишківника. Ще до початку складного шляху терапії лікарі рекомендували дівчині заморозити яйцеклітини на випадок, якщо лікування буде успішним і згодом їй захочеться мати дітей. Таку процедуру проходять багато молодих жінок, які вступають на довгий і важкий шлях боротьби зі страшною недугою. Це робиться тому, що після численних курсів променевої та хіміотерапії, які відбуваються під час лікування онкологічних захворювань, їх яйцеклітини стають непридатними для запліднення. У цьому випадку на допомогу приходять заздалегідь заморожені власні гамети чи донорські.

На жаль, дочка міс М. Не змогла перемогти у боротьбі з раком. Їй дуже хотілося мати дітей та щасливу повноцінну родину. Проте, за життя мрії не судилося збутися. На згадку про дочку, що пішла, і виконуючи її бажання, міс М. прийняла рішення народити дитину, використовуючи біологічний матеріал своєї померлої дочки.

Ухваливши рішення, жінка у 2014 році звернулася до влади з проханням дати дозвіл на цю процедуру, але отримала відмову. Проблема полягала в тому, що дочка міс М. не давала письмової згоди на транспортування своїх заморожених яйцеклітин із Лондона, де вони зберігалися, до Нью-Йорка, де мала проводитися процедура екстракорпорального запліднення. Факт неможливості більше давати якісь дозволи нещасною дівчиною служителі Феміди не прийняли до розгляду.

Після відмови влади міс М. подала документи до апеляційного суду Лондона. Справа була дуже делікатною і зворушливою. У ході слухань міс М. повторювала слова своєї померлої дочки. У певний момент дівчина зрозуміла, що вона вже ніколи не зможе залишити лікарню живою, що не зможе народити та виховати малюка. Тому вона попросила матір виносити її дитину. Так само вона просила їх із батьком виховати її дитину. Вона говорила, що не сумнівається, що її малюкові буде добре, адже у нього будуть найкращі у світі батьки.

Крім того, суду було подано документи, які свідчать про те, що у разі відмови судом міс М. у її клопотанні, клініка перестане зберігати генний матеріал та яйцеклітини будуть знищені.

Апеляційний суд визнав усі викладені факти більш ніж вагомими та ухвалив рішення дозволити міс М. виконати останнє бажання її доньки — народити дитину. Суд не визнав перешкодою вік позивача, адже верхня межа віку сурогатної матері не регламентується жодним законодавчим актом. Безумовно, вагітність у такому віці — сміливий та ризикований крок. Однак ця історія — яскравий приклад материнської вірності, готовності на будь-які кроки для виконання бажання своєї дитини.